І нафіга?
Піти нажертись в дупу і забутись,
Чи битись лобом в їдіотські стіни,
А хоч би вже нехай їх грім побив.
Чи краще чемно здохнуть під стіною?
І ось іти не треба на роботу,
Читать фігню усяку у фейсбусі,
І навіть комарам до тебе зась.
Яка чудова справді перспектива.
Стомилися? Ну й спіть. Які питання?
Та ось вони - крадуться з-за спини:
Чи там же нам покажуть серіали?
Так ось же де причина всім розпукам,
Так ось вона, нещастям всім вина.
А то би нафіга усе терпіти,
Начальство, сварки, тухлий інтернет,
Суди, ходи, відключення води,
Дебільну ржаку і тупі приколи,
Коли би просто хрясь, і добре зразу.
Даш дуба, але тут питання руба:
Чи ж там же нам покажуть серіали??
Отак же нас спиня і заганя
Знайоме зло знайомими ходами,
І вже ніхто нікуди не біжить,
А квіткою зів'ялою лежить,
А ще недавно так махав руками...
Тепер же обкладемось подушками,
Іще стограм і годі монологам,
Підем собі поплаваєм по блогам,
Офелія вже нових німф постить.
Диви, і ніби зразу попустило...