Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морквинка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.
Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто читати вміє. Це, мабуть, дуже цікава казочка!»
Тільки подумало так Зайчатко – назустріч Лисиця.
– Добридень, Зайчику! Що в тебе за книжка? – питає.
– Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я послухаю!
– Добре, Зайчику! – погодилася Лисиця.
На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по рядках водить:
– Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смачнішою була сама курочка...
– Ні, тьотю Лисице, – перебило Зайчатко. – Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок...
xn--80aaukc.xn--j1amh/jarmish.html