Шел Сільверстейн (пер. Галина Михайловська) МАМА ТА БОГ Бог дав нам пальці, а мама виделку та ложку. Бог дав нам голос, а мама товче: "Не горлай!" Мама готує вівсянку та юшку з горошку, Але навіщо ж тоді Бог сотворив шоколад? Бог дав нам пальці - а мама хустинку картату. Бог дав калюжі - а мама: "Не хлюпай по них!" Каже матуся: "Тихіше, спить втомлений тато". Та Бог дав нам безліч чудових кастрюльок гучних! Бог дав нам пальці - а мама: "Вдягни рукавички!" Бог дав нам дощик - а мама: "Додому мерщій!" Мама велить стерегтися нам песиків стрічних, Тих, що їх Бог дарував, аби пестили їх від душі. Бог дав нам пальці - а мама своєї: "Мий з милом!" Та Бог дав для мандрів бруднющі горище і льох. Знаю я точно, хоч, може, не дуже кмітливий: Хтось помиляється з двох - чи то мама, чи Бог.
Росла на груші грушка, Як всі грушки – проста. Та хто б, скажіть, подумав? – Упала на кота! Кіт – ну нявчать на грушу! Прийшов у сад дідусь... Та хто б, скажіть, подумав? – І діда грушка – лусь! Тоді приходить бабця Їх, бідних, лікувать. Та хто б, скажіть, подумав? – І бабцю грушка – гать! Аж тут прибігли діти Під грушку – й залюбки – Ну, хто б, скажіть, подумав? – Поїли всі грушки!
Жил на свете поэт- изувер. Он писал не стихи, а муру. И его поднимали на смех. И он чуть было там не погиб. Но пришла к нему муза муры И сказала - ты тут ни при чем. Просто муза такая твоя. Называется - муза муры. И поэт весь, ликуя, воспрял И напился ликёров и вин. И упал в пьяном виде с моста. И ударился больно лицом. И тогда его муза ушла, И муру забрала от греха. Потому что у музы муры Тоже есть уваженье к себе.