dosoaftor
вторник, 19 сентября 2017
dosoaftor
понедельник, 18 сентября 2017
dosoaftor
dosoaftor
...Живу теперь в Москве безвылазно, т.к. ни одной минуты отлучиться не могу. И тем не менее для завтрашнего дня — Елизаветина дня, сиречь «тещина дня» — делаю исключение и еду завтра утром в Дугино. Пока все наши там. Может быть, пробудут весь сентябрь. Там все же лучше, чем здесь. Что касается зимы, то у нас уродилось много картошки и — как знать? — она может оказаться единственным нашим питанием. Да и то если ее не реквизируют, что было бы невероятным свинством и подлостью, ибо она посажена и выкопана собственными руками всей нашей семьи без «батрацких депутатов». Работали с утра до вечера, и сейчас работают, копают...
Игорь Грабарь
project1917.ru/posts/20109##post
Игорь Грабарь
project1917.ru/posts/20109##post
среда, 13 сентября 2017
dosoaftor
. . . . . 
воскресенье, 10 сентября 2017
dosoaftor
Блоги — Ольга Перехрест, 1 вересня...
50 книжок, які треба купити на Форумі видавців...
1. Поезія
«Поезія Келії». Костянтин Москалець. ВСЛ
«Доросла». Галина Крук. ВСЛ
«Глінтвейн дорогою на Говерлу». Василь Карп’юк. Discursus
«Три потоки місячного світла». Ігор Римарук. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА...
подивився хто такі...
1 - не пішло...
2 Галина КРУК
Коли він помре під мостом Мірабо
і сніг западе в його тіло худе,
Я знаю, що води прикриють його.
Я знаю, що води прикриють тебе
і їх.
А десь недалечко
тут тулиться вуличка.
Там тобі буде
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
Коли він помре під мостом Мірабо,
а ти ще шукатимеш пристані між
брудних підворіть й білокровних жабо,
повір: не вартує. І сніг — наче ніж
вгорі.
А десь недалечко
тут тулиться вуличка.
Там тобі буде
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
Коли він помре під мостом Мірабо,
коли ти забудеш, чого не збагнув,
коли я не знатиму, хто з вас обох
пішов за водою, а хто завернув
за ріг…
Та десь зостається
незнайдена вуличка,
де нас чекали
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
1995
3 - не пішло...
4 Ігор Римарук (1958 - 2008)
А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх.
Розбитий, мов пам'ятник, бачиш у снах однооких:
останнє кохання тремтить на підземних вітрах
і вірші останні стоять - як форелі в потоках.
І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело),
зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття).
Навіщо нам третя? Вже дві пишногрудих було,
а прийде - якась вертихвістка, німфетка, Лоліта!..
Вона не зазнає болотяних навіть Лукроз:
обшарпаним страхом остання Лукроза накрилась.
Неначе склоріз, обтинає нам пам'ять склероз.
Тому - на Голготу юрбою: мов півчі на крилос.
І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай,
поставити вірш - як свічу незабутому предку,
махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! -
і хоч позирнути... хоч оком одним... на німфетку...
50 книжок, які треба купити на Форумі видавців...
1. Поезія
«Поезія Келії». Костянтин Москалець. ВСЛ
«Доросла». Галина Крук. ВСЛ
«Глінтвейн дорогою на Говерлу». Василь Карп’юк. Discursus
«Три потоки місячного світла». Ігор Римарук. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА...
подивився хто такі...
1 - не пішло...
2 Галина КРУК
Коли він помре під мостом Мірабо
і сніг западе в його тіло худе,
Я знаю, що води прикриють його.
Я знаю, що води прикриють тебе
і їх.
А десь недалечко
тут тулиться вуличка.
Там тобі буде
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
Коли він помре під мостом Мірабо,
а ти ще шукатимеш пристані між
брудних підворіть й білокровних жабо,
повір: не вартує. І сніг — наче ніж
вгорі.
А десь недалечко
тут тулиться вуличка.
Там тобі буде
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
Коли він помре під мостом Мірабо,
коли ти забудеш, чого не збагнув,
коли я не знатиму, хто з вас обох
пішов за водою, а хто завернув
за ріг…
Та десь зостається
незнайдена вуличка,
де нас чекали
кава і булочка,
холодний лежак
і пожовклі новини за рік.
1995
3 - не пішло...
4 Ігор Римарук (1958 - 2008)
А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх.
Розбитий, мов пам'ятник, бачиш у снах однооких:
останнє кохання тремтить на підземних вітрах
і вірші останні стоять - як форелі в потоках.
І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело),
зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття).
Навіщо нам третя? Вже дві пишногрудих було,
а прийде - якась вертихвістка, німфетка, Лоліта!..
Вона не зазнає болотяних навіть Лукроз:
обшарпаним страхом остання Лукроза накрилась.
Неначе склоріз, обтинає нам пам'ять склероз.
Тому - на Голготу юрбою: мов півчі на крилос.
І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай,
поставити вірш - як свічу незабутому предку,
махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! -
і хоч позирнути... хоч оком одним... на німфетку...
вторник, 05 сентября 2017
dosoaftor
понедельник, 04 сентября 2017
dosoaftor
dosoaftor
воскресенье, 03 сентября 2017
dosoaftor
Древние эскизики чего-то связанного с бракосочетаниями...
в шкафу копаюсь...
в шкафу копаюсь...