Попалось мне както на глаз ржание в росийском фейсбуке
над украинским переводом Лукоморья. Перевод был неважнецкий, детскоучебнический.
Но гдето больше половины ржало с самой мысли перевести Пушкина.
Понятно, что и то и другое я видел не раз. А таки завелся на тему
своего варианта.
Ну от:
В Цибуломорі дуб існує,
Закутий в злоті ланцюги.
По них навчений кіт мандрує
Цілодобово навкруги:
Праворуч - заспіває тихо,
Ліворуч - казку повіда.
Там дивне все: там бродить лихо,
Русалку дерево гойда;
На втаємничених стежинах
Сліди небачених звірин;
Хатинка на ногах пташиних,
А в ній — ні клямки, ні діри;
Там ліс та степ — все божевільне;
Уранці хвилі вдарять сильно
В пісок на березі пустім,
І тридцять лицарів плечистих
З води виходять урочисто,
Заморський дідько — дядьком їм;
Царя від нічого робити
Там королевич полонить;
Там в небі, тільки поглядіти,
Чаклун у хмарах лопотить,
Богатиря за море мчить;
Там спить царівна в буцегарні,
Та бурі вовки служать гарно;
З Ягою ступа там щоночі
Ступа як зна та ще де хоче;
Кощій над золотом пантрує;
І дух... штиняє і вирує!
Звертав і Пушкін в ті дубки
По мед. Добряче пригощався;
З котом учено сперечався,
І слухав казки залюбки.