dosoaftor
...В 1908—09 годах, в Петербурге, я учился живописи вместе с Марком Шагалом в мастерской малоизвестного художника Савелия Зейденберга. В летние месяцы Зейденберг посылал своих учеников куда-нибудь в деревню, «на этюды», то есть для того, чтобы мы могли писать самостоятельно с натуры: портреты и пейзажи. Я уехал в Архангельскую губернию, в глушь, в затерянную деревню. Написав однажды с натуры в ученической, совершенно реальной манере портрет одного мужика, я показал мой «этюд» крестьянке, в избе которой я поселился. Она посмотрела на портрет, потом на меня и улыбнулась. Взглянув еще раз на портрет и на меня, она снова улыбнулась и спросила:
— А што это?
Я не понял и переспросил ее. Она повторила тот же вопрос. Тогда я, к моему удивлению, догадался, что моя хозяйка ничего не разобрала в моем почти фотографическом портрете: она не поняла, что это было человеческое лицо. Но ее юбка и полотенце, висевшее на полке под иконой, были старательно расшиты беспредметными узорами. Абстрактную красоту этих узоров она понимала или — во всяком случае — ощущала. Иначе она бы их не вышивала. Этот случай запомнился мне навсегда...
— А што это?
Я не понял и переспросил ее. Она повторила тот же вопрос. Тогда я, к моему удивлению, догадался, что моя хозяйка ничего не разобрала в моем почти фотографическом портрете: она не поняла, что это было человеческое лицо. Но ее юбка и полотенце, висевшее на полке под иконой, были старательно расшиты беспредметными узорами. Абстрактную красоту этих узоров она понимала или — во всяком случае — ощущала. Иначе она бы их не вышивала. Этот случай запомнился мне навсегда...
-
-
30.03.2019 в 11:23-
-
30.03.2019 в 13:04-
-
30.03.2019 в 13:57-
-
30.03.2019 в 18:04-
-
30.03.2019 в 18:25-
-
30.03.2019 в 18:40А дядько дуже вузьколобий тому, що натягує поняття абстракціонізму (яке існує саме в контексті академічного мистецтва, працює як своєрідний мінус-прийом і без попередніх його здобутків абстракціонізмом бути перестає) і сприйняття вишивки як прикладу абстракціонізму на реальність декоративно прикладного мистецтва. Безумовно, на початок 20 століття від магічних функцій вишивки не збереглось майже нічого, та й значення більшості конкретних символів позабувалось уже. Але витоки у вишивки абсолютно іншні, ніж у абстракціонізму, тому абстракціонізмом вона виступати не може от ніяк.
-
-
30.03.2019 в 18:56Носій - це той у кого довгий ніс.
На реальність декоративного мистецтва можу відповісти реальністю абстрактного мистецтва.
А витоки якраз звиняйте у всіх одні. Містично-символічні калякі-малякі. Плюс! інтуітивне відчуття (пошук) краси, гармонії, поліфонії, космогоніїї, філармонії...
-
-
30.03.2019 в 19:13Так это ж автор уже со своей колокольни называет вышивку беспредметным, абстрактным искусством и как сторонний наблюдатель оценивает реакцию на нее сельского жителя и сравнивает с предметным. В любом случае меня этот момент бы очень заинтересовал как минимум с точки психологии и восприятия мира человеком) Так что по поводу глупости согласится не могу, если человек изучает, анализирует, пытается понимать, то это всегда приведет к новым вопросам, ответам и знаниям, то есть обычное накопление опыта, в данном случае исследовательского)
А так, конечно женщина не воспринимает узоры как абстракционизм, наверняка и слова такого не знает, она ей просто нравится, она так чувствует, как и и все женщины в ее роду, которые повторяли узоры вышивки из поколения в поколение. Автор так и пишет "Абстрактную красоту этих узоров она понимала или — во всяком случае — ощущала. " Суть в том, что это ощущение красоты узоров не перерастает в ощущение искусства в целом, остается лишь в узком русле восприятия, т.е. творческое начало не развивается само, а только комплексно со всесторонним обучением и академическим в том числе.
Dosoaftor, А витоки якраз звиняйте у всіх одні. Містично-символічні калякі-малякі. Плюс! інтуітивне відчуття (пошук) краси, гармонії, поліфонії, космогоніїї, філармонії.
-
-
30.03.2019 в 19:30А витоки якраз звиняйте у всіх одні. Містично-символічні калякі-малякі. Плюс! інтуітивне відчуття (пошук) краси, гармонії, поліфонії, космогоніїї, філармонії...
Фольклористи з одного боку і дослідники мистецтва 20 століття з іншого тебе з'їдять з обох сторін))
Sunny2009
Суть в том, что это ощущение красоты узоров не перерастает в ощущение искусства в целом, остается лишь в узком русле восприятия, т.е. творческое начало не развивается само, а только комплексно со всесторонним обучением и академическим в том числе.
Ноуп, це працює не так. Селянка вишиває рушник саме так, бо так вишивала її мама, а перед нею - її мама, а перед нею - її. А десь там далеко по цьому ланцюжку рушник вишивали саме так, бо саме ці знаки давали захист від хвороб, злих духів і нещасть. Вишиті візерунки як суто естетичний об'єкт може сприймати лише людина, яка існує поза цією системою мислення (в даному випадку автор тексту, процитованого в пості). Поки він сам так сприймає - все круто. Біда починається, коли він намагається натягнути подібну систему сприйняття на людину, яка існує всередині системи.
-
-
30.03.2019 в 19:53Ну і якось він не натягував нічого, не втюхував жінці нічого, так розповів читачам своє сприйняття, свою історію з життя)
-
-
30.03.2019 в 20:01-
-
30.03.2019 в 20:03І автор натягнув свій світогляд в той момент, коли приписав (нехай і подумки) жінці своє розуміння і сприйняття селянці, у якої абсолютно інший культурно-інформаційний бекграунд.
-
-
31.03.2019 в 11:40Може якийсь трактат на цю тему...малесеенький, було б цікаво почитати
-
-
31.03.2019 в 12:15Я останній раз як був в опері то сидів закривши очі, щоб не бачити того бізобразія. Одна наша знайома собі подарунок на деньнародження зробила, купила квиток в Большой тєатр. Не то Гайдн, не то Гендель, з музикою все нормально, але не витримала, пішла геть з середини...)
-
-
31.03.2019 в 12:24